Мер міста Сенкевич повідомив, що згідно розрахунків комунальних послуг, в Миколаєві мешкає до півмільйона людей. Тобто більше, ніж було до початку воєнних дій, з боку росії. Виникає питання, як повинно вести себе місто по відношенню до цього.

Для цього, перше що потрібно зробити, це визначити - як змінювалась кількість населення міста з початку воєнних дій.

В кінці 2022 року, по непідтвердженим даним, в Миколаєві залишалось біля 200000 тис населення, з 470000, що було перед війною.
Після звільнення Херсону від рашистів, населення міста почало повертатися, і вже наприкінці 2023 року, за рахунок цього, а також за рахунок переїзду в Миколаїв жителів сільської місцевості, які втратили своє майно під час бойових дій та тимчасової окупації області, кількість жителів міста збільшилася до 300000.
Продовження військових дій росії по всьому фронту і повзучий наступ, призвів до евакуації населення по всій Україні. Частина з цих внутрішньо переміщених людей приїхала в наше місто. У деяких тут були їх родичі або близькі люди, а також тому, що Миколаїв був більш ближче та «дешевим» по зрівнянню з західними регіонами.
Посилення обстрілів міста Херсон та всього правобережжя, теж спонукало до переміщення громадян Херсонщини до нашого міста. А коли росіяни почали своїми обстрілами просто руйнували Херсон, та майже знищили системи енергозабезпечення, більшість мешканців цього міста покинули його територію. Основна частина вимушених біженців зупинилась в Миколаєві, тому що поряд, та тому що залишилась надія повернутись.

По даним міського управління освіти, школи міста, з початку війни втратили біля 30% школярів. Якщо взяти таку пропорцію до всього населення, то можна зробити висновок, що близько 170 тис миколаївців на зараз, відсутні в місті, а натомість місто поповнили до 200 тисяч вимушених переселенців.
Хто ці люди ?
Якого віку ?
Яких професій ?
Які у них думки на подальше життя в Миколаєві ?
Як їх задіяти в економіку міста ?

Багато питань щодо цієї категорії населення. Але не дослідивши ці та інші відповідні питання, неможливо правильно сформулювати план дій органів місцевого самоврядування відносно того як діяти в такому випадку.
Зрозуміло що це громадяни України, що вони постраждали, що їм потрібна допомога з житлом, медичним обслуговуванням, робочими місцями, дитячими садочками і так далі.
А ще, потрібно визначити чи надовго вони залишаться в місті, чи можливо в подальшому планувати що вони з тимчасово переміщених стануть постійними мешканцями Миколаєва.


Запитань багато, але чомусь я ніде не чув щоб цими питаннями піклувались керівники міста. Від того, як по людськи місто від несеться до вимушених переселенців, залежить скільки їх, в кінцевому результаті, залишиться в Миколаєві, а кожне місто живе і розвивається, коли воно наповнюється населенням яке формує активну громадську діяльність.

А ми жителі, повинні ставитись до цих людей з повагою, співчуттям та розумінням, - не завищувати ціни на житло, адекватно ставитися до сімей з дітьми чи тваринами, і ставитись до них як до корінних мешканців нашого міста, які обовʼязково такими стануть, відчуваючи тепло міста і доброзичливого населення.

П.Л. Мойсол

У зв'язку з переповненням міського сміттєзвалища, яке розташоване біля с. Весняне, міська рада Миколаєва понад десять років намагається вирішити це питання, шляхом запуску сміттєсортувального комплексу потужністю 170 тисяч тон на рік.

Цього літа Департамент ЖКГ уже вчетверте проводив конкурс із визначення приватного інвестора який має за власні кошти побудувати сміттєсортувальний комплекс по збору вторсировини (метал, скло, бумага, пластик та інше) і продавати її на заводи для перееробки, що дозволить значно розвантажити полігон та зменшити екологічне навантаження території.

На даний час, через незрозумілі бюрократичні та судові процеси офіційного переможця не затверджено, а тому ніякого руху з боку потенційного Інвестора, по вкладенню коштів на розвиток сміттєсортувального комплексу не відбувається.

Разом з тим 29.09.2026 року Новоодеський районий суд прийняв Ухвалу про арешт майна, вилученого під час обшуку, який проводився під час рослідування схеми незаконного заробітку на відходах Миколаївського міського полігону побутових відходів

Згідно слідства, сміття вивозили зі звалища, сортували на нелегальному майданчику біля села Зарічне, а отримані від продажу вторинної сировини гроші розподіляли між учасниками схеми, задіяними в процесі.

При цьому ніяких дозволів на переробку відходів, а також сплати екологічного збору не проводилось.

У судовій ухвалі зазначено, що вивіз відходів здійснювався за домовленістю з директором полігону. За матеріалами слідства, він сприяв безконтрольному вивезенню сміття за територію звалища, не забезпечував належного обліку відходів та не вживав заходів для припинення незаконного використання комунального майна.

Слідство продовжується…

Але з’являється запитання: А можливо десятирічна затримка у визначені незалежного Інвестора, який вирішить назавжди проблему переповнення полігону, не вигідний деяким «керівникам міста», можливо саме вони, побоючись втратити доходи від нелегального бізнесу на полігоні, створюють всі можливі і неможливі перепони щоб процес пошуку Інвестора продовжувався і продовжувався тільки на папері ?

П.Л. Мойсол

В Україні розпочав роботу інтернет-магазин дитячого одягу та взуття klevo.ua. Онлайн-платформа створена для батьків, які шукають якісний, стильний та зручний одяг для дітей різного віку.

���������

Задача держави повернути своїх громадян !!!

Сьогодні у Миколаєві гарний весняний день. В таку погоду гріх сидіти вдома. Потрібно обов¿язково вийти на вулицю. Тим паче, коли є невідкладні справи.
Проходячи по вулиці Потьомкінській, зустрів знайому. Вона господарка магазину одягу. Розговорилися. Розповіла, що працює весь час, навіть у період обстрілів міста. Торгівля -так собі, але на життя вистачає. Покупців стало набагато менше. У магазині два продавці - вона сама і ще одна жінка. Обидва продавці ¿ пенсіонери, а що робити, якщо всі молоді жінки, які працювали, на період воєнних дій, виїхали з дітьми за кордон. Вона не жаліється на своє життя, а вірить що скоро все зміниться на краще.
Через декілька годин мав розмову із другим підприємцем, також жінкою, мамою трьох дітей, яка зараз тимчасово живе в Закарпатті.
Дочку водить в місцевий дитячий садок, син пішов в місцеву школу, другий
вчиться в університеті. Вся сім¿я з нетерпінням чекає, коли закінчиться школа і вони повернуться в рідне місто. Жінка - підприємець. До війни мала успішний бізнес - магазин дитячого одягу. С початком ракетних обстрілів Миколаєва, магазин закрили. Працюючий персонал, а це всі жінки від 25 до 40 років, разом з дітьми виїхали до Німеччини. В колективі була домовленість, що після відбиття нападу росії, всі повернуться додому і знову будуть разом працювати. Але¿
¿ Коли звільнили Херсон і в Миколаєві стало безпечніше, багато людей повернулися в місто. Ми теж з сім¿єю хотіли повертатись, але прийняли рішення перенести це на травень наступного року. В лютому, прийняла рішення, провести організаційні заходи і в березні відновити роботу магазину в Миколаєві. Звернулась до своїх співробітників і повідомила, що чекає їх для подальшої роботи разом. Для мене було шоком те, що всі мої колеги по роботі, які ще 2-3 місяця назад підтверджували свій намір повернутись в Миколаїв, раптом змінили свої думки і повідомили, що хочуть залишитись в Німеччині на постійне проживання. Їм дуже подобається як там до них відносяться : проводять вечори, організують мандрівки по країні, виплачують відчутну фінансову допомогу, надають безкоштовне житло і харчування, проводять курси вивчення німецької мови - де їх часто запитують, що можливо для них і їх дітей, буде краще змінити країну назавжди ?
Я вирішила що не буду чекати на їх зміну поведінки, а сама, як із самого початку, поїду в Миколаїв приведу в порядок приміщення і відкрию магазин.
А на серці тривога.
Я не знаю як розцінювати ситуацію з моїми робітниками, котрі скоріше за все можуть залишитись в Німеччині. Як відноситись до допомоги країн Євросоюзу, коли виходить, що країна, яка забов¿зялась допомагати Україні у несправедливій війні, має намір, будь що, залишити у своїй державі наших людей ? Якщо так відбудеться - що буде надалі в Україні ?¿
Вечором, того ж дня, під час телефоної розмови з іншим підприємцем отримав інформацію, що західні країни ЄС, які прийняли наших громадян, на період воєних дій і реально допомогають, роблять непублічні заходи для залишення на своїй території наших вимушених переселенців. Одним із підтверджень цьому він повідомив, що в Німеччині провадиться акція, згідно якої біженці з України, які мають свої автомобілі, і хочуть переєструвати свої транспортні засоби на німецькі номери, можуть це зробити безкоштовно. Для чого це робиться, якщо не ставиться задача максимально призвичаїти людей до їхньої країни, а потім асимулювати?
Згідно з деякими аналітичними даними, в країни ЄС виїхало до 8 міліонів українців. Це більше чим все населення Грузії або Латвії, Естонії та Литви разом взятих.
З цих переселених, до 80% - мами та їх діти, різного віку. Це найцініший людський потенціал нашої країни. А особливо зараз, коли демографія має негативні тенденції, та ще й накладається фактор війни з її жахливими наслідками. Всі європейські держави також мають свої демографічні проблеми, і намагаються вирішити це питання шляхом надання громадянства вихідцям із країн Африки та Азії. А тут, високоосвічене населення європейської країни, яке тимчасово потребує прихисту, саме приїхало до них. Вони все будуть робити, більше всього що негласно, щоб максимально залишити на своїх землях наших людей.
Весь час відслідковую всі новини, але ще не разу не бачив інформації про те, що планує і що робить наша держава для повернення переміщених осіб додому. Вважаю що це друга, за своєю значимістю задача, після Перемоги в Україні, яку треба негайно вирішувати.
Шановний голова Миколаївської обласної адміністрації !
Шановний голова Миколаївської міської ради !
Маю надію, що ви знаєте про цю проблему і проводите відносно цього роботу.
Для того, щоб громадяни міста знали, що відбувається в цій царині відносин, прошу Вас інформувати про це жителів територіальних громад. Якщо дії по поверненю наших громадян додому, наразі, активно не проводяться, пропоную безвідкладно провести по цьому питанню робочі засідання, розробити комплекс дій- програму, визначити джерела фінансування та відповідальних осіб, затвердити на сесіях міської та обласної ради, прийняти рішення і терміново приступити до виконання, з постійним моніторингом результатів.
Для ефективності цієї роботи в максимальній мірі залучити населеня міст та селищ області. Приклад волонтерів, є яскравим підтвердження можливості народної ініціативи.
В комплекс дій по поверненю наших співвітчизників варто включити деякі із таких :
формування переліку всіх громадян, які виїхали на тимчасове проживання за межі регіону;
налагодження зв¿язку з ними відносно повернення та вирішення питань житла, отримання освіти, медичного обслуговування, дитячих садків, робочих місць та фінансової підтримки, за потреби;
на основі перемовин формувати конкретниі завдання для кожної групи переселенців, за територіальним принципом або схожістю;
інформувати переміщених громадян про фінансову підтримку під час поверненя додому та в перший період налагодження життя;
залучити всі засоби масової інформації до справи поверненя громадян;
інформувати про дії місцевих органів самоврядування відносно цього питання; і так далі. Окремо від цього, звернутись до Президента України, Верховної Ради України, Кабінета міністрів України, з пропозицією :
Негайного формування державної програми та політики відносно поверненя громадян в Україну;
Безвідкладно, на рівні Перших осіб, Звернутись до співвітчизників за кордоном, із заявою, що держава чекає на повернення українців і зробить все необхідне для полегшення цього процесу;
При проведенні, зустрічей, на всіх рівнях, з представниками іноземних держав, по питанням підтримки України у боротьбі з росією, та післявоєного відновлення, окремо обговорювати та приймати спільні рішення по сприянню поверненя громадян нашої держави;
Міністерствам фінансів та економіки визначити джерела наповнення та формування коштів для реалізації програми повернення українців та інше. Чим швидше держава та органи місцевого самоврядування займуться питанням поверненям наших громадян, тим краще для держави.
Країна, яка не бореться за своїх громадян - не варта бути окремою державою.
Впевнений, що таку позицію мають та підтримують всі жителі України, а тому держава, на рівні цетральних органів влади, а також органи місцевого самоврядування повинні зробити все від них залежне.

Україна переможе !
Україна відродиться !
Ми того варті !

П.Л. Мойсол