Надо ожидать увеличения затрат на регистрацию земельного участка.

Такое мнение высказала Анастасия Дочило (юридическая фирма «�нпракси»), которая на сайте ЮРЛ�Г� анализирует упростились ли процедуры для владельцев земельных участков.

19 березня 2019 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 18 липня 2018 року № 710 «Про внесення змін до Порядку ведення Державного земельного кадастру». Нагадаємо, що даний документ торкнеться як юридичних так і фізичних осіб, оскільки, відтепер, усі особи, які бажають зареєструвати земельну ділянку, мають можливість подати відповідну заяву з доданими до неї документами в електронній формі через розробника такої документації, тобто не особисто, а через сертифікованого інженера-розпорядника з використанням його електронного підпису через Єдиний державний портал адміністративних послуг.

Це, звісно, зручно, але виключно для тих, у кого є грошові кошти, щоб оплатити дану послугу інженеру-розпоряднику, адже, навряд вони робитимуть це безкоштовно. Тому, якщо говорити про можливі витрати при реєстрації земельної ділянки, скоріше варто очікувати їх збільшення, аніж зменшення.

Пунктом 74-1 вказана постанова конкретизувала підстави для відмови у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру (надалі - ДЗК), а саме:
• невідповідність поданих документів вимогам законодавства;
• невідповідність електронного документа установленим вимогам;
• невідповідність поданих документів, зокрема, текст документів написаний нерозбірливо, документи містять підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст;
• подання заявником документів не у повному обсязі;
• розташування об'єкта у межах іншого об'єкта ДЗК.
Також, вказаний пункт постанови визначає обов'язки реєстратора у разі відмови у внесенні відомостей (змін до них) до ДЗК з вищезазначених підстав.

Хотілось би, щоб законодавець ще уточнив, чи може реєстратор відмовляти декілька разів з різних підстав, щоб таки усунути ймовірність отримання заявниками необґрунтованих відмов державних кадастрових реєстраторів у здійсненні реєстраційних дій.

Ще однією новацією цієї постанови є запровадження моніторингу розгляду звернень щодо внесення відомостей (змін до них) до ДЗК та користування відповідними відомостями. В першу чергу, такий моніторинг проводитиметься з метою забезпечення своєчасності розгляду звернень щодо внесення відомостей (змін до них) до ДЗК або користування відповідними відомостями, зменшення кількості помилок у відомостях, які подаються для внесення до ДЗК та забезпечення оптимального рівня робочого навантаження суб'єктів надання адміністративних послуг у сфері Державного земельного кадастру.

На даний час моніторинг вже запущено на офіційному сайті ДЗК, дійсно, можна перевірити стан розгляду поданої раніше заяви, але, не біля всіх заяв вказане їхнє місцезнаходження. Ще одним мінусом варто зазначити, що не вказується хоча б приблизний час їх опрацювання. Залишається лише гадати, як швидко така заява буде оброблена.

Величезна кількість проблем, все таки, продовжує існувати із адмініструванням земельного кадастру та доступом до його відомостей. На жаль, вказана постанова знову ж таки не врегулювала обмін інформацією між ДЗК та реєстром речових прав на нерухомість у режимі реального часу. Відомості про землевласника або землекористувача, які містяться у кадастрі та реєстрі прав, часто виявляються «не синхронізованими», через що можуть відрізнятися, що на практиці викликає труднощі. Будемо сподіватися, що найближчим часом уряд таки зверне і на цю проблему свою увагу.

Складнощі залишилися і з отриманням через публічну кадастрову карту відомостей про геодезичні координати меж ділянок, склад земельних угідь та бонітування ґрунтів. Ця інформація продовжує залишається «секретною», хоча без таких відомостей неможливо відновлювати межі земельних ділянок та, наприклад, вирішувати межові спори.

В цілому, набрання чинності даною постановою варто розглядати як позитивне явище, оскільки вона певним чином таки поліпшує правове регулювання у сфері ведення Державного земельного кадастру, що, частково усуне розбіжності, які виникають при зверненні до державних земельних реєстраторів. На жаль, недоліки у його роботі продовжують залишатись, тому залишається лише сподіватись, що законодавець найближчим часом таки почне їх вирішувати.